Булінг

Пам'ятка для педагогічних працівників:

«Насилля в школі.

Ознаки та необхідні дії»

Булінг (від англ to bully — задиратися, знущатися, змушувати погрозами) — поторювані, свідомі, навмисні та обдумані дії з наміром нашкодити, викликати страх шляхом погрози подальшою агресією.

Для дітей, що стали жертвами булінгу, характерні наступні (у тому числі патологічні) особливості поведінки:

• втечі з дому , самоприниження та інші види деструктивної поведінки;
• прикидаються хворими, щоб уникнути відвідування школи,  бояться самі йти до школи і зі школи, просять проводити їх на уроки, спізнюються;
• Часто “губляться” речі, зламана техніка
• поведінка і темперамент змінюються;
• виражені симптоми страху, що полягають у порушеннях сну і апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдькуватості і замкненості;
• добре контактують з вчителями і погано з ровесниками;
• втрата інтересу до занять;
• рваний верхній одяг або пошкоджені речі;
• часті прохання дати гроші, злодійство;
• на уроках ведуть себе боязливо, замкнено, коли відповідають, по класу розповсюджується шум, сміх, коментарі
• часті забої, синці та інші травми;
• під час перерви, в їдальні, тримаються осторонь інших, уникають ровесників і старших школярів, намагаються бути недалеко від вчителів;
• мовчазні, не мають бажання йти на розмову;
• постійна подавленість, самотність;
• як прояв крайнього ступеню – буліцид.

Типові риси учнів, схильних
до проявів насильства:

• відчувають сильну потребу панувати

    й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі;

• імпульсивні й легко шаленіють;
• часто зухвалі та агресивні в ставленні

   до дорослих (передусім батьків і вчителів);

• не виявляють співчуття до своїх жертв;
• якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично

  сильніші за інших.

Найчастіше жертвами шкільного
булінгу стають діти, які мають:

• Фізичні недоліки: носять окуляри,  діти зі зниженим слухом, порушенням опорно-рухового апарату (наприклад ДЦП), тобто ті, що не можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків.
• Особливості поведінки: замкнуті, сором`язливі, тривожні, імпульсивні, невпевнені в собі, нещасливі і ті, які мають занижену самооцінку.
• Особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння, клаповухість, криві ноги, особлива форма голови, маса тіла (повні чи худі).
• Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають ні одного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.
• Страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію.
• Відсутність досвіду життя в колективі (домашні діти).
• Хвороби: епілепсія, заікання, енурез, дислалія (порушення мови), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).
• Низький інтелект і труднощі в навчанні.

Існують певні ознаки ,
за якими можна розпізнати булінг:

• когось затискають в кутку приміщення ;
• коли дорослий підходить до групки дітей вони, замовкають, розбігаються, різко змінюють діяльність ( можуть обійняти «жертву», начебто все в порядку);
• один з учнів не обирається іншими ( в ізоляції);
• весь клас сміється над одним і тим самим учнем;
• образливі прізвиська;
• обличчя учня: бліде, червоне (у плямах ), в сльозах, налякане, ознаки насильства на тілі;
• молодші школярі бояться зайти в туалет;
• школярі після уроків не розходяться, когось чекають біля школи  тощо;
• під час групових занять дитину ігнорують або обирають останньою;
• шкільні речі часто бувають розкидані по класу чи сховані.

                                                                          Що робити?

Стратегія поведінки дорослого

Якщо дитина підтвердила Вам в розмові, що вона жертва булінгу:

Скажіть дитині:

• Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви зможете допомогти їй вирішити цю проблему).
• Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви намагаєтесь зрозуміти її почуття).
• Це не твоя провина (дайте дитині зрозуміти, що вона не одинока в подібній ситуації: багатьом її одноліткам доводиться спостерігати ріхні варіанти залякування та агресії в той чи інший момент дорослішання).
• Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись за допомогою і підтримкою).
• Я люблю тебе і намагатимусь зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитні з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Технологія реагування на
виявлені факти булінгу:

1. При встановленні факту або підозрі на наявність ситуації булінгу вчитель повідомляє про цю ситуацію адміністрації закладу.

2. Адміністрація, спільно з психологічною службою школи приймає рішення про невідкладність реагування на виявлений факт.
3. Безпосередня робота з жертвами і булерами.

                              «Кроки взаємодії педагога з учнем»

Крок 1. Об’єктивний опис поведінки дитини

Це означає уміння:

• Збирати та точно формулювати факти.
• Уникати суб’єктивних оцінок.
• Складати конкретний, а не загальний опис того, де, коли, як часто та що конкретно робив учень. Слова: «завжди», «ніколи», «нічого», «весь час» не можуть фігурувати в об’єктивному описі поведінки.

Крок 2. Розуміння мотиву «поганої» поведінки

Порушник дисципліни часто не усвідомлює, що за його порушенням стоїть одна із чотирьох цілей:

• привернення уваги;
• бажання влади;
• помста;
• уникання невдачі.

Крок 3. Вибір техніки педагогічного втручання для екстреного припинення  «витівки» на уроці

Обираючи те чи інше педагогічне втручання, пам’ятайте, що суть справжнього педагогічного впливу – не покарання. Педагогічний вплив переслідує дві мети: зупинити неприйнятну поведінку у той момент, коли вона має місце, та вплинути на вибір учнем більш прийнятної поведінки у майбутньому.
         Вплив повинен бути швидким (не означає імпульсивним, спонтанним, агресивним, має зупинити проступок тут і зараз) та правильним (враховує справжню ціль «поганої» поведінки дитини див. Крок 2). Вплив повинен бути неминучим, обов’язковим. Це означає, що учитель повинен видавати відповідну реакцію щоразу, коли учень здійснив проступок.

Крок 4. Розробка стратегії підтримки учня для підвищення його самооцінки

• Самоповага школяра формується, коли він:
• відчуває свою здатність у навчальній діяльності (інтелектуальну);
• вибудовує та підтримує прийнятні стосунки з учителем та однокласниками або має хоча б якісь стосунки;
• привносить свій особистий вклад в життя класу то школи.

Крок 5. Залучення батьків та колег – педагогів до реалізації програми

 Насильство над дітьми: його види та наслідки

Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, штовхань, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя бузувірства.

Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби удушення чи втоплення дитини.

У деяких родинах як дисциплінарну міру використовують різні види фізичного покарання - від потиличників і ляпанців до пороття ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

Сексуальне насильство чи спокуса - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди.

Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти із статевими органами. До сексуального розбещення належать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб.

Психічне (емоційне) насильство - постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людського достоїнства, обвинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства належать також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям.

Зневага інтересами і потребами дитини (нехтування) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

Зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від декількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків та довіри в сім'ї, маніпулятивними стосунками, а часто й залякуванням з боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично всіх видів насильства є фізичне (побиття) та емоційне (загрози вбити або покалічити).

Одним з проявів жорстокого поводження з дітьми є також відсутність у жінки любові до дитини, коли та ще перебуває в материнській утробі, тобто від небажаної вагітності. її, що ще нічим себе не проявила, вже не люблять, не думають і не піклуються про неї. Будучи емоційно відкинутими ще до народження, такі діти народжуються раніше терміну в два рази частіше в порівнянні з дітьми від бажаної вагітності, вони частіше мають недостатню масу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше розвиваються.

Прояви різних форм агресивності у підлітків 10-15 років

Пам’ятка для учнів

1.     Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене батьками, не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.

2.     У  сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.

3.     Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.

4.     Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, практичним психологом школи, зверніться у міліцію чи в службу у справах неповнолітніх у випадку вчинення стосовно вас насильства чи жорстокості.

5.     Не вірте у погрози з боку кривдників.

6.     Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.

7.     Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують у спілкуванні з вами лайливі слова – це насильство.

8.     Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не мають права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом.

9.     Навчіться розрізняти поняття «добро» і «зло». Все, що принижує людську гідність – є ЗЛО; що звеличує гідність людини - ДОБРО

                 Пам'ятка батькам

1. Пам’ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім’я, в якій вона народилася. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім’ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.

2. Не дивіться на дитину, як на особисту власність. Ви дали дитині фізичнетіло, а душа її належить світові. Сприймайте дитину, як особистість – єдину, унікальну і неповторну.

3. Не виражайте часто своє незадоволення, критику – це тільки породжує антагонізм у стосунках дітей і батьків.

4. Давайте дітям можливість відчувати ваше визнання і схвалення.

5. Ніколи не намагайтеся запевнити дитинув тому, що вона погана.

6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.

7. Будьте взірцем емоційного самоконтролю і витримки.

8. Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.

9. Насильство над дітьми – це протиприродний акт, заборонений законом. Так, у Сімейному кодексі казано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».

10. Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.

11. Пам’ятайте, що в сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, що таке життя.